Номер DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2707-9627-2023-11-134

VB. – № 11, 2023. – С. 53-66

Анотація

Мораль – це система суто умовних правил поведінки в сус-пільстві, заснована на сформованій парадигмі сприйняття добра і зла. У широкому розумінні, мораль – це система координат, яка дозволяє направляти дії людей таким чином, щоб ре-зультати їхніх дій приносили благо для всього людства в цілому. З точки зору психології, мораль це – глибинна частина людської психіки, яка відповідає за оцін-ку подій, а саме за розпізнання добра і зла. Досить часто слово «мораль», заведено заміняти словом «моральність». Дана стаття присвячена розбору сучасних теорій про мотивацію морального вчинку. Звичайно, дана мотивація пов’язана з уявлен-нями про походження моралі. Пропонується короткий екскурс в історію питання та методологію його розгляду православними моралістами кінця XIX – початку першої половини XX століть. Особлива увага звертається на критику консеквенці-алізму – теорії, особливо популярної в середині XX століття, що пропонувала оці-нювати моральну мотивацію щодо найближчої мети з погляду очікуваного ре-зультату. Прикладом консеквенціальної поведінки може бути неправдиве показан-ня, щоб врятувати життя безневинних людей, хоча неправдиві свідчення під при-сягою загрожують свідку урядовим покаранням. Історичними формами консекве-нціалізму були евдемонізм, гедонізм, утилітаризм та розумний егоїзм. Велика час-тина політичних аргументів у сучасному світі консеквенціальна за формою. Одне з головних труднощів консеквенціалізму викликане парадоксом, що полягає в тому, що прихильність до консеквенціалізму може не давати таких хороших результатів, як інші парадигми: наприклад, у релігійних суспільствах може бути більше поряд-ку і задоволень, ніж у світських. Також вказується на спроби останнім часом пове-рнутися до теорії Арістотеля про доброчинний вчинок з погляду благорозумної розсудливості. Робиться висновок, що лише християнський дискурс дозволяє об-говорювати питання на загальному полі і лише Христос, як втілена Любов Божа, дає справжню основу для морального життя та мотивації морального вчинку.

Ключові слова: Ісус Христос, християнство, любов, моральність, право-слав'я, консеквенціалізм, чеснота, мотивація, вчинок, утилітаризм, євдемонізм.

Література:

1. Апресян Р. Нормативные модели моральной рациональности. Мораль и рациональность. М., 1995. С. 94–118.

2. Арістотель. Політика. К., 2000. 239 с.

3. Артемьева О. Теоретические основания этики добродетели. Философия и этика. Сборник научных трудов к 70-летию академика РАН А. А. Гусейнова. М., 2009. С. 433–445.

4. Артемьева О. У истоков современной этики добродетели. Этическая мысль. М.:, 2005. Вып. 6. С. 163–181.

5. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту: в українському перекладі з паралельними місцями / Переклад Патріарха Філарета (Денисенка). К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. 1416 с. 

6. Кант И. Критика практического разума. Сочинения: в 6 т. Т. 4. Ч. 1. М.: Мысль, 1965. С. 311–501.

7. Кант И. Основы метафизики нравственности. Сочинения: в 6 т. Т. 4. Ч. 1. М.: Мысль, 1965. С. 219–310.

8. Лосский Н. Условие абсолютного добра. Париж: YMCA-PRESS, 1949. 382 с.

9. Лушников Д., свящ. Религия и мораль в современной западной рациональной теологии. Основное богословие. М.: Изд-во «Познание», 2021.

10. Стеллецкий Н., прот. Нравственное православное богословие. Т. I. М.: ФИВ, 2009. 416 с.

11. Хардин Р. Пределы разума в моральной теории. Мораль и рациональность. М., 1995. С. 79–93.

12. Холмс Р. Мораль и общественное благо. Мораль и рациональность. М., 1995. С. 64–78.