Номер DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2019-7-50

VB. – № 7, 2019. – С. 71-87

Анотація

Одним з головних питань, які хвилювали людство протягом усієї його історії, було питання про те, що таке є людина, яке її призначення. Залежно від відповіді отримували обриси мета й сенс життя. Протягом багатьох століть створювалися різні філософські системи, які намагалися дослідити природу людини. І всі вони були помилковими. Це пояснюється тим, що всі ці філософські системи через вузькість мислення не могли розглянути людину у всій її повноті. Лише з відкриттям у всій повноті Божественного Одкровення в Особі Господа Ісуса Христа стало можливим розуміння людини як створеної за Божественним задумом, що має цілком особливе призначення. Для того, щоб зрозуміти процес становлення істинного вчення про людину, потрібно вдатися до творів перших богословів християнського світу – ранньохристиянських апологетів. Вони, на відміну від мужів апостольських, які свої твори адресували переважно до християн, вели полеміку з язичницькою аудиторією, що наклало відбиток на коло розглянутих ними проблем. Головним завданням апологетів було розкриття основних істин християнства – істина буття Божого, істина безсмертя душі людини і істина Божественного Одкровення, оскільки саме ці положення становлять основу християнської релігії. Апологети формували нову, християнську культуру з її абсолютно особливою антропологією та есхатологією. Таким чином, будучи в багатьох питаннях першопрохідцями, вони проклали шлях для подальшої християнізації еллінізму і формування цілісної системи християнського богослів’я. У статті простежена специфіка становлення святоотцівського вчення про людину, мету її життя на землі та загробне існування на основі творів ранньохристиянських апологетів І – ІІІ ст. Зважаючи на обсяг статті, автор вдався до її умовного поділу на три частини. Пропонована перша частина присвячена розгляду питань, що стосуються створення та призначення людини, образу і подоби Божої в ній, співвідношення душі й духу, гріхопадіння та спасіння.

Ключові слова: антропологія, людина, створення, призначення, душа, дух, образ і подоба Божа, гріхопадіння, спасіння.

Література:

1. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту: В українському перекладі з паралельними місцями / Переклад Патріарха Філарета (Денисенка). К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. 1407, [8] с. 

2. Апологети: збірка писань древніх християн апологетів у перекладі на українську мову / під ред. Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета; [пер. та передм. до книг прот. Костянтина Лозінського, Андрія Хромяка та Костянтина Москалюка; автор вступ. ст. Олександр Мирончук]. К.: Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 2010. 590, [2] с. 

3. Булушев А. Православная антропология до разделения Церкви. М.: ПСТГУ, 2011. 153 с. 

4. Епифанович С. Лекции по патрологии (Церковная письменность І-ІІІ веков). Курс лекций читанных студентам Киевской Духовной Академии / Под общей ред. доц. МДА Н. И. Муравьева. СПб.: «Воскресение», 2010. 607 с. 

5. Ириней Лионский. Против ересей. Доказательство апостольской проповеди / Пер. прот. П. Преображенского, Н. И. Сагарды. СПб.: «Издательство Олега Абышко», 2008. 672 с. 

6. Киприан (Керн), архим. Антропология св. Григория Паламы. Париж: YMCAPress, 1950. 449 с. 

7. Климент Александрийский. Строматы / Под. Е. В. Афонасин. СПб.: «Издательство Олега Абышко», 2003. Т. 3 (Книги 6 – 7). 368 с. 

8. Климент Александрийский. Увещевание к язычникам. Кто из богатых спасется / Пер. с древнегреч., вступ. ст., коммент. и указатель А. Ю. Братухина. СПб.: «Издательство Олега Абышко», 2006. 288 с. 

9. Ориген. О началах. Против Цельса. СПб.: Библиополис, 2008. 792 с. 

10. Северюхин А. Антропологические представления в трудах святого апостола Павла и Климента Александрийского // Метапарадигма: богословие, философия, естествознание: альманах. СПб.: ООО «Издательско-полиграфическая компания «КОСТА», 2014. Вып. 4. С. 6 – 21. 

11. Сильвестр (Малеванский), еп. Опыт православного догматического (богословия с историческим изложением догматов): в 5 т. К.: Типография Императорского Университета Св. Владимира, 1897. Т. 5. [VII], 499 с. 

12. Скворцев К. Философия отцов и учителей Церкви (Период апологетов). К.: Общество любителей православной литературы; Издательство имени святителя Льва, папы Римского. 2007. 472 с. 

13. Скурат К. Воспоминания и труды по Патрологии (I-V века). М.: Троицкий собор г. Яхрома, 2006. 568 с. 

14. Слово благочестивейшого императора Юстиниана, посланное к Мине, святейшему и блаженнейшому архиепископу благополучнаго города и патриарху, против нечестиваго Оригена и непотребных его мнений // Деяния Вселенских Соборов изданныя в русском переводе при Императорской Казанской Духовной Академии. СПб.: Воскресение, 2008. Т. 3 – 4: IV Собор (часть Вторая), V, VI, VII Соборы. С. 514 – 537. 

15. Тертуллиан Квинт Септимий Флоренс. О душе / Пер. с лат., вступ. ст., коммент. и указатель А. Ю. Братухина. СПб.: «Издательство Олега Абышко», 2004. 256 с. 

16. Фокин А. Латинская патрология. М.: Греко-латинский кабинет Ю. А. Шичалина, 2005. Т. 1.: Период первый: Доникейская латинская патрология (150-325 гг.). 362, [2] с. 

17. Фокин А. Соотношение души и духа в греческой и латинской патристике // Человек. М.: Наука, 2009. № 3. С. 82-92.