Номер DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2019-7-49

VB. – № 7, 2019. – С. 55-70

Анотація

Серед релігійних філософів і богословів російського зарубіжжя особливе місце належить архімандриту Кипріану (Керну) – патрологу, літургісту, аскету, чудовому церковному мемуаристу і досліднику богословської спадщини святителя Григорія Палами. Цілісність особистості отця Кипріана відбилася і в його науково-богословській діяльності. Ця діяльність була також досить багатогранною, бо сфера інтересів ученогоархімандрита поширювалася і на літургіку, і на пастирське богослів'я, і на церковну історію. Але ці багатосторонні інтереси зводилися, як у фокусі, до єдиного центру – патрології. Отець Кипріан міг би цілком під-писатися під чудовими рядками свого сучасника і колеги протоієрея Георгія Флоровського: «Отцівська писемність є не тільки недоторканною скарбницею передання. Бо передання – це життя; і оригінали передання зберігаються лише в їх живому відтворенні і контакті з ними. Про це свідчать отці у своїх творіннях. Вони показують, як істини віри оживотворюють і перетво-рюють людський дух, як відроджується і оновлюється в досвіді віри людська думка. Вони розкривають істини віри в цілісний і творчий християнський світогляд. З цієї точки зору отцівські творіння є для нас джерелом творчого натхнення, прикладом християнської мужності й мудрості. Це школа християнської думки, християнської мудрості». У цій школі отець Кипріан навчався все своє життя, з цього джерела «води живої» постійно черпав сили і натхнення для своєї наукової творчості. Утім, слід зазначити, що власне його патрологічних робіт видано порівняно небагато. Серед них найважливіші: чудовий довідник із перекладу святоотцівської спадщини російською мовою, який є необхідним посібником для всіх, хто цікавиться історією древньої церковної писемності; далі – книга про «золотий вік святоотцівської писемності», що представляє собою публікацію частини його лекцій з патрології в російському православному Богословському Інституті в Парижі; нарешті, це – окремі статті в періодичних виданнях і збірниках. Вершиною «патрологічних студій» архімандрита Кипріана є його книга про свт. Григорія Паламу. Щоб зрозуміти значення даної праці, доцільним буде відмітити, хоча б у найзагальніших рисах, традицію православного вивчення творчості та богослів'я великого православного святителя, а також усього пізньовізантійського ісихазму, і спробувати визначити місце досліджень архімандрита Кипріана в даній традиції.

Ключові слова: Архімандрит Кипріан, святитель Григорій Палама, антропологія, ісихазм, Варлаам, святоотцівське передання, Ісусова молитва.

Література:

1. Архимандрит Киприан (Керн). Антропология Св. Григория Паламы. Киев, 2006. 434 с. 

2. Архим. Киприан (Керн), проф. Золотой век святоотеческой письменности. Жизнь и учение восточных отцов IV в. Париж, 1967. 180 с. 

3. Елена (Хиловская), мон. Архим. Киприан (Керн) и его «Путеводитель по русским переводам патристических текстов» // ВЦИ. 2010. № 1/2 (17/18). С. 276-309.

4. Епископ Порфирий (Успенский). История Афона в 2-х томах. Москва, 2007. 1744 с. 

5. Модест (Стрелъбицкий), игумен. Святой Григорий Палама, митрополит Солунский, поборник православного учения о Фаворском свете и о действиях Божиих. Киев, 1860. 130 с. 

6. Недетовский Г. Варлаамитская ересь // Труды Киевской духовной академии. Киев, 1872. С. 316–357. 

7. Острогорский Г. Афонские исихасты и их противники. (К истории поздне-византийской культуры) // Записки Русского научного института в Белграде. 1931, Вып. 5. С. 349–370. 

8. Острогорский Г. История византийского государства / Перевод с немецкого М. Грацианского под редакцией П. Кузенкова. Москва, 2011. 914 с. 

9. Православная богословская энциклопедия. Том III. Ваал-Вячеслав / Под ред. А. Лопухина, Н. Глубоковского. Петроград, 1902. 635 с. 

10. Скабаланович Н. Византийское государство и церковь в XI веке, от смерти Василия II Болгаробойцы до воцарения Алексея I Комнина. Санкт-Петербург, 1884. 528 с. 

11. Флоровский Георгий, прот. Восточные отцы IV века. Минск: Харвест, 2006. 304 с. 

12. Успенский Ф. История Византийской империи. ІІ том. Москва, 2016. С. 364.