Незасвоєні уроки ХХ століття
10.12.2024 2025-02-13 11:18Unlearned lessons of the twentieth century
Павло Ямчук
доктор філософських наук, професор кафедри філософії та соціально-гуманітарних наук Одеського державного університету внутрішніх справ, академік Академії наук вищої освіти України.
jamchuk1972@gmail.com
Номер DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2019-7-69
VB. – № 7, 2019. – C. 373-388
Анотація
У другій із запропонованих увазі читачів статей цього циклу йдеться про провідні концепти формування засадничих принципів та організаційного становлення УАПЦ в добу, що її відомий діаспорний гуманітарій ХХ століття Юрій Лавриненко означив як Розстріляне Відродження. Найбільш нищівного удару від радянсько-російського тоталітаризму зазнала не суто інтелектуальна, а саме духовно-інтелектуальна еліта України, яка масштабно відроджувала тисячолітній православний дискурс в агресивно несприятливих до щонайменшого прояву української духовно-національної ідентичності, соціально-історичних умовах. Відроджувана УАПЦ іманентно була оберегом буття української нації вже тоді, коли була упокорена свідомість українців імперськими та – щонайстрашніше – щільно пов’язаними з ними безбожницькими химерами, а буття – тоталітарним терором, Україна вчергове втратила власну державність. Це неминуче призвело до подальшого розгортання багатомільйонних геноцидних репресій. Отже, феномен буття УАПЦ в тоталітарну епоху заслуговує першорядної аналітичної уваги в новітніх соціально-гуманітарних, а особливо богословських, релігієзнавчих, філософсько-українознавчих дослідженнях, у центрі яких у часи постання ПЦУ повинно знаходитися всебічне аналітичне вивчення ідейних засад Соборів УАПЦ, настанов митрополитів, єпископів, благовісників, які не були реалізованими в 1920-ті й подальші роки на практиці, але мають неабияку цінність для розбудови Української Православної Помісної Церкви в ХХІ і подальших століттях. У статті осмислюються погляди на відродження Українського Православ’я з іншого боку українського діаріушу тих часів. Зокрема, рецепція віце-президентом ВУАН академіком С.О.Єфремовим ідейного світу й буття українського православного священства. Ідеї поета-мислителя Євгена Маланюка так само посідають належне місце у світоглядно-аналітичному осмисленні проблематики даної статті
Ключові слова: Українське Православ’я, світоглядні засади УАПЦ, Українське духовне Розстріляне Відродження, духовно-інтелектуальна ідентичність, ІІ Собор УАПЦ, академік Сергій Єфремов, Євген Маланюк, Євген Сверстюк.
Література:
1. Сверстюк Є. Вічна туга за справжнім. Щоденникові записи. Луцьк. «ВМА «Терен». 2018. 416 с.
2. Маланюк Є. Ідеї та дії // Є. Маланюк. Вибрані твори. К.: «Смолоскип» 2017. С. 275–283.
3. Єфремов С. Щоденники. К.: «Рада». 1997. 821 с.
4. Преловська І. Коментарі // Другий Всеукраїнський Православний Церковний Собор УАПЦ 1927. К.: 2007. С.267–272.
5. Митрополит Василь (Липківський) Митрополиче послання до Другого Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ // Другий Всеукраїнський Православний Церковний Собор УАПЦ 1927. К.: 2007. С.170–178.
6. Чехівський В. Виступ на Вечірньому засіданні Другого дня Другого Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ // Другий Всеукраїнський Православний Церковний Собор УАПЦ 1927. К.: 2007. С.151–159.