Номер DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2019-7-68

VB. – № 7, 2019. – C. 355-372

Анотація

Актуальність теми визначається тим, що, хоча на перший погляд теологія і постмодернізм здаються несумісними, саме на плюралізмі ґрунтується сучасна «теологія релігій», прихильники якої вважають за можливе включати сюди будь-яку релігійну або й квазірелігійну систему. Метою статті є аналізмодифікацій теології Новітнього часу. При цьому ми розглядаємо постмодернізм як ключ до розуміння сьогодення, коли європоцентризм перетворився на поліцентричну глобалізацію, а віра Модерну в титанізм людини – поверненням до релігії. Проаналізований у статті матеріал доводить, що кризові явища спостерігаються вже в лоні протестантської біблійної критики й від часів Просвітництва, яке піддало сумніву право теології на існування. Це стало поштовхом до формування ліберальної теології, яка торує шлях католицькому модернізму, що спочатку було засуджено, але згодом фактично визнано. А духовна криза Європи в ХІХ-ХХ ст. та насильницьке поширення світських псевдорелігій типу комунізму та фашизму призвели до визнання неспроможності вирішити проблему теодицеї старими методами. У протестантизмі формується «діалектична теологія» (неоортодоксія), що спирається на засади ранньої Реформації; укатолицизмі – «нова схоластика», яка прагне оновлення фундаментальних положень теології; це закріплено в установці на «аджорнаменто» та в офіційному базуванні на неотомізмі. Католицизм і протестантизм зближуються в екуменічному русі. Напрямів постмодерністської теології дуже багато, але всюди адаптується релятивно-функціональний підхід до явищ, що призводить до ідеї суперекуменізму, який визнає рівність усіх релігій, кожна з них начебто є правдивим шляхом. Нині ми можемо фіксувати два основних напрямків розвитку сучасної теології – ексклюзивізм (віра в істинність однієї релігії) та інклюзивізм (одна релігія найвища, інші містять лише частину істини). Православ’я вважає, що ці новації призводять до руйнування Церкви. Але і нехристияни інстинктивно відчувають милість Божу – так, буддизм з його очікуванням Рятівника можна зрозуміти як рух назустріч майбутньому християнству. Подальший напрямок досліджень може розвиватися в аспекті вивчення проблеми ієрархічного співвідношення аксіологічних систем релігій світу.

Ключові слова: теологія, християнство, модернізм, постмодернізм, екуменізм.

Література:

1. Архитектура и философия: интервью с Жаком Деррида. Л. Париж: Беседа, 1986. 126 с. 

2. Виноградов Ф. Новая тюбингенская школа // Труды Киевской духовной академии. 1863. № 6. С. 173–226. 

3. Германова де Діас Е Постмодернізм і християнство: проблема взаємодії (огляд концепцій) // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Серія «Теорія культури і філософія науки». 2017. Вип. 57. С. 115–123.

4. Григоренко А. Постмодернистская теология религии и современное религиоведение // Вестник Русской христианской гуманитарной академии. 2014. Т. 15. Вып. 4. С. 195–199. 

5. Кюнг Х. Религия на переломе епох // Иностранная литература. 1990. № 11. С. 223–229. 

6. Лиотар Ж.-Ф. Переписать современность // Ступени: Философский журнал. 1994. № 2. С. 92–112. 

7. Мараховська Е. Загальні тенденції розвитку західнохристиянської теології доби Постмодерну // Культура України. Серія: Культурологія. 2018. Вип. 60. С. 77–85. 

8. Матецкая А. Постмодерн и релігія // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. Тамбов: Грамота, 2017. № 12 (86): в 5-ти ч. Ч. 3. C. 125–128. 

9. Проблема демаркации науки и теологи: современныйвзгляд. М.: ИФРАН, 2008. 279 с. 

10. Райхерт К. Постмодернистская теология супергеройского кинокомикса «Бєтмен против супермена: на заре лиги справедливости» Зака Снайдера // Докса. 2018. Вип. 1 (29). С. 157–169. 

11. Степанова Е. Западноехристианство: от модерна к постмодерну // Научный ежегодник Института философии и права УрО РАН. Екатеринбург: УрО РАН, 2002. Вып. 3. С. 54–66. 

12. Хабермас Ю. Модерн – незавершенный проект // Вопросы философии. 1992. № 4. С. 40–44. 

13. Эко У. Имя Розы. СПб.: Симпозиум, 1997. 567 с. 

14. Charlesworth M. (1996). Postmodernism and Theology // The Way. July [in English]. 

15. Halbfass W. (1988). India and Europe: An Essay in Understanding. Albany, New York: State University of New York Press [in English]. 

16. Lakeland P. (1997). Postmodernity: Christian Identity in a Fragmented Age. Minneapolis: Fortress Press [in English]. 

17. Merrigan T. (1997). Religious Knowledge in the Pluralist Theology of Religions // Theological Studies. № 58. [in English]. 

18. Mettepenningen J. (2010). Nouvelle Theologie – New Theology. Inheritor of Modernism, Precursor of Vatican II. L.: T & T Clark International [in English]. 

19. Min A. (2004). The Solidarity of Others in a Divided World. A Postmodern Theology after Postmodernism. New York: T @ T Clark International [in English]. 

20. Nah D. S. (2013). Christian Theology and Religious Pluralism: A Critical Evaluation of John Hick. Cambridge: James Clarke @ Co [in English]. 21. Rahner Cf. K. ( 1978). Foundation of Christian Faith: An Introduction to the Idea of Christianity. London [in English]. 

22. Rutz J. (2011). Megashift. WND Books [in English]. 

23. Smart N. (1990). Worldviews: Crosscultural Exploration of Human Beliefs. London: Bassingstoke [in English]. 

24. Smith W. C. (1981). Towards a World Theology: Faith and the Comparative History of Religion. Maryknoll, New York: Orbis [in English]. 

25. Soulen R. K. (1996). The God of Israel and Christian Theology. Minneapolis: Fortress [in English]. 

26. The Cambridge Companion to Postmodern Theology (2003) / Ed. K. J. Vanhoozer. Cambridge: University Press [in English]. 

27. The Myth of Christian Uniqueness: Toward a Pluralistic Theology of Religions (1987) / Ed. J. Hick, P. Knitter. Maryknoll, New York: Orbis [in English]. 

28. Towards a Universal Theology of Religion (1987) / Ed. L. Swidler. Maryknoll, New York: Orbis [in English]. 

29. Vlach M. J. (2009). Various Forms of Replacement Theology // TMSJ. № 20(1) [in English].