Теорія символічного образу у візантійському богослов’ї VI-VII ст
12.12.2024 2025-02-13 10:52The Theory of Symbolic Image in Byzantine Theology of the VI-VIIth centuries
Вікторія Головей
доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри культурології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Професор кафедри Церковно-історичних та Гуманітарних дисциплін Волинської православної богословської академії
Number DOI: 10.33209/2519-4348-2017-5-33
VB. – № 5, 2017. – С. 165-178
Анотація
Стаття присвячена аналізу теорії символічного образу в богословських текстах Діонісія Ареопагіта та Максима Сповідника. Доводиться, що символічний образ розглядався візантійськими богословами як найважливіший спосіб співвіднесення небесного та земного вимірів буття, завдяки чому уможливлювалася антиномічна єдність трансцендентності та іманентності Божественного, апофатичного і катафатичного богослов’я. На основі порівняльного аналізу концепцій візантійських мислителів стверджується, що Діонісій розвинув теорію символічного образу в контексті ессенціального дискурсу, а Максим Сповідник – у контексті енергійного. Символ мислився Максимом з позицій «символічного реалізму» як жива священна реальність, як видима присутність Божественного, просякнута його енергіями. Відповідно, антиномічна та парадоксальна суть християнських догматів набуває адекватного вираження в символічних образах як онтологічних посередниках на шляху осягнення Божественного першообразу.
Ключові слова: Символ, образ, Божественне, онтологія, богослов’я, реальність, енергія, священне.
Література:
1. Бычков В. В. 2000 лет христианской культуры sub specie aesthetica: в 2-х т. / В. В. Бычков. – М. – СПб.: Университетская книга, 1999. – Т. 1.: Раннее христианство. Византия. – 1999. – 575 с.
2. Дионисий Ареопагит. О божественных именах / Дионисий Ареопагит; [пер. с греч. Г. М. Прохоров] // Творения. Толкования Максима Исповедника. – СПб.: Алетейя, 2002. – С. 207-565.
3. Дионисий Ареопагит. О небесной иерархии / Дионисий Ареопагит; [пер. с греч. Г. М. Прохоров] // Творения. Толкования Максима Исповедника / Дионисий Ареопагит. – СПб.: Алетейя, 2002. – С. 37-206.
4. Дионисий Ареопагит. Послание Титу иерарху / Дионисий Ареопагит; [пер. с греч. Г. М. Прохоров] // Творения. Толкования Максима Исповедника. – СПб.: Алетейя, 2002. – С. 829-854.
5. Живов В. М. «Мистагогия» Максима Исповедника и развитие византийской теории образа / В. М. Живов // Художественный язык Средневековья. – М.: Наука, 1982. – С. 108-127.
6. Максим Исповедник. Творения: в 2 кн. Кн. 1: Аскетические и богословские трактаты / Максим Исповедник; [пер. с др.-греч. С. Л. Епифанович, А. И. Сидоров]. – М.: Мартис, 1993. – 354 с.
7. Максим Исповедник. Четыре сотни глав о любви / Максим Исповедник / Сост. и предисл. Л. С. Кукушкин / Добротолюбие Мистическое богословие Восточной Церкви: антология. – М.: ООО «Издательство АСТ»; Харьков: «Фолио», 2001. – С. 269-330.
8. Мороз Я. Втілення концепцій Діонісія Ареопагіта українському середньовічному іконописі / Я. Мороз // Історія релігій в Україні: науковий щорічник: у 2 кн. – Кн. 2. – Львів: Логос, 2007. – С. 549-557.
9. Чорноморець Ю. П. Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія. – К.: Дух і Літера, 2010. – 568 с.
10. Чорноморець Ю. Філософська теологія Максима Сповідника [Електроний ресурс] / Ю. Чорноморець. – Режим доступа: http://theology.in.ua/ua/bp/theological_history/39298/.