Number DOI: https://doi.org/10.33209/2519-4348-2018-6-15-22

VB. – № 6, 2018. – С. 15-22

Анотація

Мета цієї статті - дослідити роль і вирішальне значення віри у спасінні людини-грішника. Віра в Христа є тим засобом, за допомогою якого людина відкриває для себе любов Божу, тобто те, що вчинений гріх не перешкоджає зближенню Бога з людиною, що Бог простив гріх і все Його домобудівництво спрямоване на те, щоб так чи інакше спрямувати грішну людину до Себе. «Покровом християнина, що покриває потворність нашого гріха, є віра в Христа», - говорить святитель Василій Великий.
Актуальність цього дослідження полягає у важливості та значущості віри для християнина у справі його спасіння. Саме людське існування є благодаттю, тому що воно відповідає волі Творця і дане або іншим чином призначене людині, яка є Божим творінням. Віра в Христа є засобом пізнання Божої любові. «Ніхто ніколи не бачив Бога», а отже, ніхто не може знати, що Він є любов. Він об'явив Себе людству як «Син Єдинородний, що в лоні Отця перебуває» (Ів. 1:18). «Ми пізнали любов (Божу) в тому, що Він поклав за нас життя Своє» (1 Івана 3:16). Таким чином, людина може пізнати Божу любов тільки тоді, коли вона вірить, що Ісус, який зазнав болю і був розп'ятий, є справжнім Сином Божим.
Чому грішній людині так важко повірити? Наявність віри вже свідчить про початок зміни людини, адже, як каже святий Афанасій Александрійський, «віра є ознакою духовної небайдужості». Для того, щоб дійсно відвернутися від гріха і прийняти благодать, приєднатися до єднання з Богом, недостатньо лише бути щиро переконаним у милосерді і близькості Бога, але й справді відмовитися від гріха і звернутися до Бога.
У вірі, таким чином, зосереджена сама суть відродження. Показуючи любов Бога до людини, віра морально пов'язує її з Богом. Віра відродила людину, віра розвинула і підняла її в духовному житті, і віра приведе її до вічного блаженства. Спасіння означає, що людина знаходить його сама, але воно приходить до неї тільки через віру. Але в переході до майбутнього світу віра перетворюється на любов, а любов, яка пов'язує людину з Богом, триває вічно.
Таким чином, віра, показуючи Божу любов до людини, робить людину морально пов'язаною з Богом. Людина бачить у Бозі Отця, який готовий її прийняти. Це моральне зближення завершується хрещенням, в якому людина, утверджена в Божій любові або в усвідомленні цієї любові, дійсно поєднується з Христом і з моменту хрещення вона «створена на добрі справи».
Віра є не тільки причиною, рушійною силою в духовному розвитку людини, вона є, радше, серцем духовного життя. Зі зростанням віри зростає любов, чим більше зростає любов, тим більше зростає віра: моральний розвиток людини і його вираз, і його плід знаходять у зміцненні і зростанні віри. Віра полегшує діла, а діла покращують віру (Ів. 2, 22). Віра справді є альфою і омегою морального життя, як і сам Господь, якого вона відкриває людині.
Віра - це не те, без чого людина може обійтися. Вона необхідна для спасіння. Вчення про важливу роль і значення віри в особистому спасінні має пряме і міцне підґрунтя у Святому Письмі та творах святих отців.

Ключові слова: Бог, віра, спасіння, людина, грішник, любов.

Література:

1. Bibliia: Knyhy Sviashchennoho Pysannia Staroho ta Novoho Zavitu v ukrainskomu perekladi z paralelnymy mistsiamy ta dodatkamy / Pereklad Patriarkha Filareta (Denysenka) – K.: Vydannia Kyivskoi Patriarkhii UPTs KP, 2004. – 1416 s.
2. Afanasyi Aleksandryiskyi, sviat. Tvorenyia. T. 4. – M.: Mysl, 2007. – 416 s.
3. Dobrotoliubiie: u 5-ty t. – K.: Vydannia Kyivskoi Patriarkhii Ukrainskoi Pravoslavnoi Tserkvy Kyivskoho Patriarkhatu, 2008. – T. 1. – 688 s.
4. Dobrotoliubiie: u 5-ty t. – K.: Vydannia Kyivskoi Patriarkhii Ukrainskoi Pravoslavnoi Tserkvy Kyivskoho Patriarkhatu, 2008. – T. 3. – 470 s.
5. Dobrotoliubiie: u 5-ty t. – K.: Vydannia Kyivskoi Patriarkhii Ukrainskoi Pravoslavnoi Tserkvy Kyivskoho Patriarkhatu, 2008. – T. 4. – 688 s.
6. Povne zibrannia tvorin sviatytelia Ioana Zolotoustoho. – K.: Vydannia Kyivskoi Patriarkhii Ukrainskoi Pravoslavnoi Tserkvy Kyivskoho Patriarkhatu, 2009. – Tom 2. Knyha 1. – 592 s.
7. Povne zibrannia tvorin sviatytelia Ioana Zolotoustoho. – K.: Vydannia Kyivskoi Patriarkhii Ukrainskoi Pravoslavnoi Tserkvy Kyivskoho Patriarkhatu, 2009. – Tom 2. Knyha 2. – 528 s.
8. Sviatytel Vasylii Velykyi, arkhiiepyskop Kesarii Kappadokiiskoi. Tvorinnia. – K.: Vydannia Kyivskoi Patriarkhii Ukrainskoi Pravoslavnoi Tserkvy Kyivskoho Patriarkhatu, 2010. – Tom 1. Knyha 1. – 632 s.
9. Sviatytel Vasylii Velykyi, arkhiiepyskop Kesarii Kappadokiiskoi. Tvorinnia. – K.: Vydannia Kyivskoi Patriarkhii Ukrainskoi Pravoslavnoi Tserkvy Kyivskoho Patriarkhatu, 2010. – Tom 1. Knyha 2. – 552 s.
10. Fylaret (Drozdov), mytr. Prostrannyi Khrystyanskyi Katekhyzys pravoslavnoi kafolycheskoi vostochnoi Tserkvy. – M.: Blaho, 2013. – 246 s.
11. Filaret (Denysenko), patr. Poslannia, promovy. – K.: Vydannia Kyivskoi Patriarkhii UPTs KP, 2001. – T. 3. – 614 s.
12. Boholiubov N. Pravoslovnoe uchenye o spasenyy. – M.: Palomnyk. 2016. – 480 s.
13. Elevferyi (Bohoiavlenskyi), mytr. Ob yskuplenyy. – M.: Palomnyk, 2014. – 344 s.
14. Martsenkovskyi V. Spasenye – M.: Slovo, 2016. – 422 s.
15. Mykhayl (Mudiuhyn), yep. Pravoslavnoe uchenye o lychnom spasenyy. Spasenye kak protsess. – SPb.: Satys, 2012. – 424 s.
16. Serhyi (Strahorodskyi), patr. Pravoslavnoe uchenye o spasenyy. – M.: Yzdatelskyi Sovet RPTs, 2012. – 280 s.
17. Sofronyi (Sakharov), arkhym. Vydet Boha kak On est. – M.: Putem zerna, 2000. – 254s.