Number DOI: https://doi.org/10.33209/2519-4348-2018-6-149-173

VB. – № 6, 2018. – С. 149-173

Анотація

Загострення церковних відносин і перехід до видимого протистояння між Вселенським Константинополем і Московським Патріархатом (аж до припинення євхаристійного спілкування) пов'язане з актуальним для всіх українців питанням - наданням томосу про автокефалію Помісної Церкви в Україні. За кількасот років перебування у складі РПЦ (як нещодавно стало очевидним, цей процес був абсолютно неканонічним) наші предки брали активну участь у всіх аспектах церковного життя та зростанні православ'я на теренах Російської імперії.
Не випадково в цей час канонізували багатьох українців, зокрема й ім'я митрополита Тобольського Іоана (Максимовича), останнього святого синодального періоду. Мета статті - дослідити, які чинники стали підставами для його прославлення. Для цього у статті подається короткий аналіз феномену святості та критеріїв, за якими покійний був зарахований до лику святих, як у Вселенській Церкві, так і в Руській. Описано основні хронологічні факти про поховання та початок народного шанування пам'яті святителя Іоана (Максимовича), його мощі, найбільш офіційне церковно-державне прославлення у 1916 р., збереження подальшої пам'яті в атеїстичні радянські часи та в наш час. За результатами проведеної роботи можна констатувати, що, як і традиційна процедура визнання святості померлого праведника, його місцеве шанування розпочалося з народу Божого, тих, хто зберігав пам'ять про нього, пов'язану з місцем його поховання, а також у молитовному зверненні спочатку до нього (Літургія, панахида), а згодом і до нього самого: доказом цього стали численні випадки чудесної допомоги святителя. Російська державно-церковна машина, яка на той час вже забула про «засланого» до Сибіру святого, зробила спробу використати його канонізацію у своїх інтересах для піднесення народного духу після військових невдач і збереження територіальної єдності імперії. Так українець, прославлений як сибірський святий, водночас став «останнім царським святим у домі Романових».
Перспективою подальших студій є дослідження життєвого шляху та творчої спадщини українського святого, активного церковного діяча, місіонера та плідного письменника-видавця.

Ключові слова: святість, канонізація, прославлення, святитель, митрополит, Іоан (Максимович) Тобольський, синодальна епоха.

Література:

1. Деяние Святейшего Синода. Февраля 12 дня 1916 года. // «Церковные Ведомости, издаваемые при Святейшем Правительствующем Синоде». 20 февраля 1916. – № 8. – С. 53-63 (годовая пагинация).
2. Деяние Святейшего Синода (февр. 12 дня 1916 г.) [о прославлении свт. Иоанна] // Тобольские епархиальные ведомости. – 1916. – № 9. Часть официальная. – С. 91-105.
3. Журнал заседания Священного Синода Русской Православной Церкви от 3 апреля 2001 года // Інтернетресурс. Режим доступу: http://www.patriarchia.ru/ db/text/4896056.html.
4. Минея. Июнь. – М.: Издание Московской Патриархии, 1986. – Ч. 1. – С. 309-325. 661 с.
5. Надпись, бывшая на гробе Святителя Иоанна Максимовича, Митрополита Тобольскаго и Сибирскаго // Тобольские Епархиальные Ведомости. – 1916. №22. 8 июня. Отдел неофициальный. – С. 364-366.
6. Определения Святейшего Синода от 12-14 февр., 22-23 янв. 1916 г. // «Церковные Ведомости, издаваемые при Святейшем Правительствующем Синоде». 20 февраля 1916. – № 8. – С. 63.
7. Отрывок из текста прошения жителей Тобольска Императору Николаю II с ходатайством о прославлении святителя Иоанна Тобольского // Інтернетресурс. Режим доступу: http://www.tobolsk-eparhia-press.ru/prosvetitel/number. php?dat=2016.06&st=12#begin.
8. Святейший Синод // Правительственный вестник. 17 февраля (1 марта) 1916. – № 38. – С. 3.
9. Авраменко И. К прославлению свт. Иоанна (Максимовича), митр. Тобольского и Сибирского // Тобольские епархиальные ведомости. – 1916. – № 18. С. 288-296; № 19. С. 301-307.
10. Барсов Н. Канонизация // Энциклопедический словарь. Издатели: Ф.А. Брокгауз и И.А.Ефрон. – Т. 14. Калака – Кардамъ. – СПб.: Типо-Литография И.А. Ефрона, 1895. – С. 302-304. 480 с.
11. Бусыгин В.В., прот. Борис Пивоваров. Иоанн (Максимович Иван). Биография. Почитание // Православная энциклопедия. – М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2010. – Том ХХІІІ. – С. 219-223.
12. Варфоломей (Городцов), архиепископ Новосибирский и Барнаульский. Сибирский святитель // ЖМП. – 1948. – № 3. – С. 30-33.
13. Голубинский Е. Е. История канонизации святых в Русской православной церкви. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Имп. о-во истории и древностей российских при Моск. ун-те, 1903. – [4], 600с. – Библиогр.: с. 3-10.
14. Гордиенко Н. С. Новые православные святые. – К.: Издательство «Україна», 1991. – 334 с.: ил.
15. Грифцев Н., прот. Исцеление по молитвам свт. Иоанна (Максимовича), митр. Тобольского и всея Сибири // Тобольские епархиальные ведомости. 1916. № 22. Отд. неофиц. – С. 363-364.
16. Денисов М. Святитель Иоанн Тобольский и история его прославления // Сибирь православная. – 2007. – № 1. – С. 2-8.
17. И. Н. С. К биографии митрополита Тобольскаго и Сибирскаго Иоанна Максимовича // Тобольские епархиальные ведомости. – 1897. – № 22. – Отдел неофициальный. – С. 518-524.
18. Канонизация // Христианство: энциклопедический словарь: в 3 т.: А – К / Ред. кол.: С. С. Аверинцев (гл. ред.) и др. – М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 1993. – Т. 1. – С. 673-677. 863 с.
19. Карташев А. В. Очерки по истории русской церкви: В 2 т. – М.: ТЕРРА, 1992. – Т. І. – 686 с.; Т. II. – 569 с.
20. Косик О. В., Пивоваров Б. Варфоломей (Городцов Сергей Дмитриевич) // Православная энциклопедия. Том VI. – М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2003. – С. 513-515. 752 с.
21. Ордовский-Танаевский Н. А. Воспоминания (жизнеописание мое). – М.-СПб., 1993. – 593 с.
22. Смирнов Д., прот. Во славу свт. Иоанна, митр. Тобольского и Сибирского и всея России чудотворца // Тобольские епархиальные ведомости. 1917. – № 1. – С. 1-2.
23. Смирнов Дмитрий, прот. Митрополит Тобольский и всея Сибири, Иоанн Максимович (К приближающемуся 10 июня 1915 года двухсотлетию со дня блаженной кончины) Произнесено 10 июня 1912 г. в Тобольской градской Михайло-Архангельской церкви с некоторыми сокращениями // Тобольские епархиальные ведомости. – 1912. – Отдел неофициальный – № 13. – С. 279-285; № 14. – С. 307-314; № 15. – С. 332-340.
24. Тутолмин Г. С., прот. Чудесное исцеление по молитвам свт. Иоанна, митр. Тобольского и Сибирского // Тобольские епархиальные ведомости. – 1916. Отд. неофиц. – № 34. – С. 711; № 35. – С. 738-739.
25. Фомин С. В. Последний Царский Святой. – М.: Паломник, 2003. – 702 с.
26. Шавельский Г. И. Воспоминания последнего протопресвитера Русской армии и флота. – Нью-Йорк: Изд. имени Чехова, 1954. – Т. 1. – 415 с.
27. Шильникова Т. В. Идеализация Иоанна (Максимовича) в православной традиции XIX – начала XX в. // Известия Уральского государственного университета. – 2008. – № 59. Серия 2, Гуманитарные науки. Вып. 16. – С. 184-195.
28. Шильникова Т. В. Репрезентация житийной традиции в биографических произведениях об Иоанне Тобольском: автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. – Екатеринбург, 2009. – 26 с.
29. Ювеналий, митрополит Крутицкий и Коломенский. О канонизации святых в Русской Православной Церкви. Доклад на юбилейном Поместном Соборе Русской Православной Церкви, посвященном 1000-летию Крещения Руси // Канонизация святых. Поместный Собор Русской Православной Церкви, посвященный юбилею 1000-летию Крещения Руси. – Троице-Сергиева Лавра 6 – 9 июня 1988 г. – С. 3-33.
30. Іоанн Тобольський // Інтернетресурс. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/ wiki/_% B1.
31. Иоанн Тобольский // Інтернетресурс. Режим доступу: http://nffedorov.ru/wiki/ _%. D0.
32. Иоанн Тобольский // Інтернетресурс. Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/ wiki/_% B1.