Номер DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2707-9627-2020-8-83

VB. – № 8, 2020. – С. 239-261.

Анотація

У статті висвітлено життєвий і пастирський шлях представників трьох поколінь духовенства з роду Сойко. У родині псаломщика, а згодом священника Павла Сойка, що працював на парафіях Житомирщини і Тернопільщини було четверо дітей: сини Іван, Володимир та Ігор і дочка Анастасія. Усі троє синів закінчили Волинську духовну семінарію (ВДС) в Кременці, а також православне відділення богословського факультету Варшавського університету. Анастасія (1.10.1920–2008) навчалася в Кременецькій українській гімназії і Острозькій учительській семінарії. Працювала вчителькою. У 1939 році вийшла заміж за Зосима Дубицького (4.06.1915–1968), який походив зі священичої сім’ї і незадовго теж став священником на Шумщині.

Ключові слова: Сойко, Кременецький повіт, Остапи, Волинська духовна семінарія, церква, єпископ, священник, настоятель.

Література:

1. Алфавитная книга священников Волынско-Ровенской епархии на 1945г. Архів волинської єпархії Православної Церкви України (ПЦУ). 46 арк. 

2. Архів Волинської єпархії ПЦУ. Особова справа № 632, відділ Адміністраційний про священника Павла Сойко. 32 арк.

3. Архів Волинської єпархії ПЦУ. Особова справа № 605. Прот. Сойко Володимир Павлович. 3 арк.

4. Архів Волинської єпархії ПЦУ. Клірові відомісті церкви св. Параскеви села Радошівка Кременецького повіту за 1937рік. 7 арк.

5. Архів Волинської єпархії ПЦУ. Клірові відомісті церкви св. Параскеви села Радошівка Кременецького повіту за 1938рік. 7 арк.

6. Архів Волинської єпархії ПЦУ. Особова справа №34. Прот. Закидальський Карп Михайлович. 63 арк.

7. Бакулин А. Будем радоваться. Священник Богдан Сойко. [Електронний ресурс]. Режим доступу: /http://www.piter.orthodoxy.ru/pspb/n 164/ta 006.htm

8. Борщевич В. Волинський пом'янник. Рівне, 2004. 408с, іл.

9. Карпук Д. Николо-Богоявленский морской собор. История и люди.СПб., 2018. 272 с.

10. Карпук Д. К юбилею заслуженного профессора протоиерея Богдана Сойко. Весник Исторического общества Санкт-Петербургской духовной академии. 2019. №1(3). С. 317–334.           

11. Лист-спогад про дитинство отця Павла Сойка до внучки Катерини Дубицької, поч. 1950-их рр. Ксерокопія. 4 арк.

12. Оглоблин О. Українська історіографія 1917–1956. Київ, 2003. 250 с.

13. Пантелеева Ю. История Канского Спасского собора. Сборник тезисов работ студентов XVI Межрегиональной с международным участием научно-практической конференции «Иноваций. Развитие. Будущее». Канск, 2015. 278 с.

14. Приход Свято-Троицкой церкви г. Томска. Троица-Томск. рф/main-page/

15. Ревенюк І. Правда про т.зв.УПА (Сповідь колишнього провідника ОУН). Київ, 1961. 

16. Святой источник. [Електронний ресурс]. Режим доступу: /svyato.info/6598-khram-mikhaila-arkhangela-v-kutepovo.html

17. Сергеева О. Я всегда хотел стать священником. Воспоминания протоиерея Богдана Сойко. Вода живая. СПб. 2018. № 7–8, июль-август. С. 38–43.

18. Спогади настоятеля Спаської церкви м. Канська у 1978–1984рр. прот. Романа Цапа про храм і його будівничого прот. Ігоря Сойка. Записав 20.07.2020р. Архів автора. 2 арк.

19. Фаст М., Фаст Н. Нирымская голгофа: Материалы к истории церковных репресий в Томской области в советский период.Томск, 2004. 560 с.

20. Фирсанкова Л. «Спас на Кану». Краткая история храма Всемилостивого Спаса в г. Канске. Канск, 2014. 130 с.

21. Шпак В., Олійник В. Духовна православна семінарія в Кременці в 1919-1939 рр. Кременеччина: минуле й сьогодення. Кременець, 2018. Т.V. 313 с.

22. Формуляр-Відкритий список жертв політичних репресій в СРСР. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https: //ua.openlist.wiki/index/php?title=Категорія: 

23. Бессмертный полк. Санкт-Петербург. Истории. [Електронний ресурс]. www.moypolk.ru/saint-petersburg/search_advert

24. Jan Sojko. Jozef  Nielubowicz Tukalski. Jego zycie i dzialalnosc na stanowisku metropolity Kijowskiego 1663–1675. 1937 r. 242 s.