Номер DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2707-9627-2020-8-72

VB. – № 8, 2020. – С. 49-62

Анотація

Теоретична спадщина Іоана Дамаскина до сьогодні привертає увагу дослідників, оскільки його твори мали суттєвий вплив не тільки на розвиток богословського дискурсу Східної і Західної Церков, але й на подальший розвиток теорії і практики іконошанування. Одним із дискусійних залишається питання, які ж саме богословські та філософські ідеї стали структурною основою розробленої ним апології ікони. Метою нашої статті є дослідження теоретичного підґрунтя богословського вчення про ікону преподобного Іоана Дамаскина. Проаналізовано найважливіші структурні елементи теорії ікони, їхній догматичний фундамент, а також філософські й богословські ідеї, що стали основою розробленого ним вчення. У підсумку обґрунтовано, що Іоан, спираючись на ґрунтовну філософсько-богословську традицію і Церковне передання, суттєво поглиблює теорію образу. За Дамаскином, образи – не тільки посередники, що забезпечують зв’язок між духовним і матеріальним, Божественним і людським, а й повноважні репрезентанти Божественного Слова, сповнені благодаті, які відкривають людині шлях до спасіння. Богослов обумовлює значення і вшанування іконописного зображення передусім його причетністю до буття архетипу, а не тільки відношенням подібності між образом і першообразом. Такі важливі складові його вчення про ікони, як апологія матерії та обґрунтування вшанування ікон як священних символів, у яких перебувають Божественні енергії, безпосередньо пов’язані істиною Боговтілення. Тому теорію іконошанування Іоана Дамаскина варто розглядати в ширшому контексті його христології, зокрема, діалектичного трактування парадоксальної сутності христологічного догмату про незлитність і водночас єдність двох природ – Божественної і людської. У цій аргументації він спирається на теоретичне підґрунтя, розроблене ранньовізантійськими отцями Церкви, передусім Василієм Великим і Григорієм Богословом, закріплене Вселенскими Соборами й розвинуте богословами післяхалкідонського періоду. Перспективним напрямком подальших досліджень цієї проблематики є порівняльний аналіз основних положень богослов’я ікони в теорії Іоана Дамаскина та видатних богословів післяіконоборчого періоду – Теодора Студита і патріарха Никифора.

Ключові слова: ікона, богослов’я, іконошанування, іконоборство, Іоан Дамаскин, догмат Боговтілення.

Література:

1. Аристотель. О душе // Аристотель. Собр. соч.: в 4–х тт. Т. 1. М.: Мысль, 1976. С. 371–448.

2. Головей, В. Ю. Богословський дискурс Преображення та його вплив на іконопис православної традиції // Волинський Благовісник: богословсько-історичний науковий журнал Волинської Православної Богословської Академії Української Православної Церкви Київського Патріархату / ред.кол.: протоієрей Володимир Вакін (голов. ред.) [та ін.]. Луцьк: Видавництво Волинської православної богословської академії ΈΊΚΏΝ, 2014. № 2. С. 285–295.

3. Данильян О.Г., Тараненко В.М. Філософська думка доби Київської Русі. URL: http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/4KURS/4/1/04H1R4_1.htm

4. Дионисий Ареопагит. О небесной иерархии / Пер. с греч. Г. Прохоров. // Дионисий Ареопагит. Творения. СПб.: Алетейя; Изд-во Олега Абышко, 2002. С. 37–206.

5. Іоан Дамаскин, преп. Точний виклад Православної віри / пер. на укр. мову Київської православної богословської академії під ред. Святійшого Патріарха Філарета. К.: Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 2010. URL: https://parafia.org.ua/biblioteka/svyatoottsivski-tvory/ioan-damaskin-tochnyj-vyklad-pravoslavnoji-viry/

6. Иоанн Дамаскин, преп. Три слова в защиту иконопочитания / Пер. с греч. А. Бронзова. СПБ.: Азбука-классика, 2001. 192 с.

7. Лурье, В. М. История Византийской философии. Формативный период. СПб.: Axiôma, 2006. 553 с.

8. Орецкая И. А. Иоанн Дамаскин. Православная энциклопедия. URL: http://www.pravenc.ru/text/471131.html

9. Плотин. О природе, созерцании и Едином / Пер. Ю.А. Шичалина // Философия природы в античности и в средние века. Ч. 3. / Под ред. П.П. Гайденко, В.В. Петрова. М.: ИФ РАН, 2002. С. 185–205.

10. Чорноморець, Юрій. Есенціалізм Йоана Дамаскіна. Стаття перша: вчення про структуру філософської теології. URL: https://risu.ua/yuriy-chornomorecessencializm-yoana-damaskina-stattya-persha-vchennya-pro-strukturu-filosofskojiteologiji_n43259

11. Pallis, Dimitrios. A Critical Presentation of the Iconology of St. John of Damascus in the Context of the Byzantine Iconoclastic Controversies // The Heythrop Journal. (2014). 56 (2): 173–191. URL: file:///D:/%D0%94%D0%9E%D0%9A%D0%A3%D0%9C%D0%95%D0%9D%D0%A2%D0%98/Downloads/DPallisACriticalPresentation.pdf [in English].

12. Schooping, Joshua. John of Damascus and Christian Discourse: The Dialectica  Viewed as a NeoPatristic Metastructure in Light of Florovsky, Gadamer, and Ricoeur. International Journal of Orthodox Theology 7:3 (2016): 25–85. URL: http://orthodox-theology.com/media/PDF/2016.3/Joshua.Schooping.pdf [in English].