Номер DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2707-9627-2021-9-94

VB. – № 9, 2021. – С. 39-55

Анотація

Питання про те, чим, власне, є людина, яке її призначення, хвилювали людство впродовж усієї його історії. А значить, залежно від засадничої відповіді на це питання набували своїх конкретних обрисів мета й сенс її життя. Упродовж багатьох століть створювалися різні філософські системи, які намагалися дослідити природу людини. Але всі вони за своєю суттю виявлялися хибними. І загалом, це пояснюється тим, що усі ці філософські системи, з огляду на обмеженість і вузькість мислення її представників, не могли розглянути людину в усій її цілості. Лише з відкриттям у всій повноті Божественного Одкровення в Особі Господа Ісуса Христа стало можливим розуміння людини, створеної за Божественним задумом, що має цілком особливе призначення. Для того, щоб зрозуміти процес становлення істинного вчення про людину, потрібно вдатися до творів перших богословів християнського світу – ранньохристиянських апологетів. Вони вели полеміку з язичницькою аудиторією, що наклало відбиток на коло розглянутих ними проблем. Основним завданням апологетів було розкриття основних засад християнства – істини буття Божого, істини безсмертя душі людини і істини Божественного Одкровення, оскільки саме ці положення становлять основу християнської релігії. Апологети формували нову, християнську культуру з її цілком особливою антропологією та есхатологією. Таким чином, будучи в багатьох питаннях першопрохідцями, вони проклали шлях для подальшої християнізації еллінізму і формування цілісної системи християнського богослів’я. У статті простежено специфіку становлення святоотцівського вчення про людину, мету її життя на землі та загробне існування на основі творів ранньохристиянських апологетів ІІ – ІІІ ст. Зважаючи на обсяг статті, автор вдався до її умовного поділу на три частини. Ця третя, завершальна частина присвячена розгляду питань щодо воскресіння мертвих та майбутнього Страшного суду, що займають у богослів’ї християнських апологетів суттєве місце.

Ключові слова: Друге Пришестя, тисячолітнє царство, воскресіння, суд, апокатастасіс.

Література:

1. Апологети: збірка писань древніх християн апологетів у перекладі українською мовою / під ред. Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета; [пер. та передм. до книг прот. Костянтина Лозінського, Андрія Хромяка та Костянтина Москалюка; автор вступ. ст. Олександр Мирончук]. К.: Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 2010. 590, [2] с.

2. Atzberger L. Geschichte der christlichen eschatology innerhalb der vornicänischen Zeit. Freiburg im Breisgau: Herdersche Verlagshandlung, 1896. [XII], 646 p.

3. Башкиров В., прот. Учение об апокатастасисе до его осуждения на Вселенских Соборах. Богословские труды. М.: Издательский Совет Русской Православной Церкви, 2003. № 38. С. 248 ‒ 260.

4. Братухин А. Синтез библейского и античного в трактате Тертуллиана «О воскресении плоти». Вестник Пермского университета. Российская и зарубежная филология. 2011. Вып. 4 (16). С. 112 – 121.

5.    Hefele S. (1895). A history of the Councils of the Church, from the original documents. Translated from the German, with the Authors approbation, and Edited by William R. Clark. Edinburg: T. & T. Clark, 38 George Street. Vol 4: A.d. 451 to A.d. 680 [in English].

6. Епифаний Кипрский, свт. Творения. М.: Типография В. Готье, 1872. Ч. 3. [2], 301, II с.

7. Иероним Стридонский, блж. Творения. К.: Типография аренд. Е. Т. Керера, 1880. Ч. 4. 408 с.

8. Ипполит Римский, сщмч. О Христе и антихристе. СПб.: Библиополис, 2008. 400 с.

9. Ипполит Римский, сщмч. Сохранившийся фрагмент из «Слова против эллинов», или «О всеобщей причине. Против Платона». Пер. с греч. А. Фокина. Патристика: новые переводы, статьи. Нижний Новгород: Издательство братства во имя святого князя Александра Невского, 2001. С. 40 ‒ 48.

10. Ириней Лионский. Против ересей. Доказательство апостольской проповеди. Пер. прот. П. Преображенского, Н. И. Сагарды. СПб.: «Издательство Олега Абышко», 2008. 672 с.

11. Казаков Т. Эсхатология Тертуллиана, ее истоки и влияние на учение Западной Церкви. Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна 2011. Вип. 14. С. 8 ‒ 16.

12. Климент Александрийский. Педагог. Перевод. с древнегреч., вступит. ст., коммент. А. Ю. Братухина. СПб.: «Издательство Олега Абышко», 2018. 352 с.

13. Климент Александрийский. Строматы. Подгот. Е. В. Афонасин. СПб.: «Издательство Олега Абышко», 2003. Т. 1 (Книги 1 ‒ 3). 544 с.

14. Климент Александрийский. Строматы. Подгот. Е. В. Афонасин. СПб.: «Издательство Олега Абышко», 2003. Т. 2 (Книги 4 – 5). 336 с.

15. Климент Александрийский. Строматы. Подгот. Е. В. Афонасин. СПб.: «Издательство Олега Абышко», 2003. Т. 3 (Книги 6 – 7). 368 с.

16. Климент Александрийский. Увещевание к язычникам. Кто из богатых спасется. Пер. с древнегреч., вступ. ст., коммент. и указатель А. Ю. Братухина. СПб.: «Издательство Олега Абышко», 2006. 288 с.

17. Макарий (Оксиюк), митр. Эсхатология св. Григория Нисского: Историко-догматическое исследование. К.: Типография Акц. О-ва «Петр Барский в Киеве», 1914. [ХХ], 666, [8] с.

18. Мартынов О., Просняков О. Ересь апокатастасиса: От истоков до современности. Рязанский Богословский Вестник, 2013. № 2 (8). С. 18 ‒ 50.

19. Михаил (Чуб), архиеп. Св. священномученик Мефодий и его богословие. Богословские труды. М., 1973. № 11. C. 5 – 54.

20. Ориген. О началах. Против Цельса. СПб.: Библиополис, 2008. 792 с.

21. Певницкий В. Ориген и его про поведи. Труды КДА, 1880. № 4. С. 523 – 563.

22. Сагарда А. Ипотипосы Климента Александрийского. Христианское чтение. 1913. № 9. С. 1105 – 1127.

23. Скрынченко Д. Догмат о воскресении человеческой плоти. Метапарадигма. Альманах: богословие, философия, естествознание. СПб., 2014. Т. 5. С. 110 – 127.

24. Скурат К. Воспоминания. Труды по Патрологии І – V века. М.: Троицкий собор г. Яхрома, 2006. 568 с.

25. Слово благочестивейшого императора Юстиниана, посланное к Мине, святейшему и блаженнейшому архиепископу благополучнаго города и патриарху, против нечестиваго Оригена и непотребных его мне ний. Деяния Вселенских Соборов изданныя в русском переводе при Императорской Казанской Духовной Академии. СПб.: Воскресение, 2008. Т. 3 – 4: IV Собор (часть Вторая), V, VI, VII Соборы. С. 514 – 537.

26. Смирнов Д., Бирюков Д. Климент Александрийский. Православная энциклопедия. Под ред. Патриарха Московского и всея Руси Кирилла. М.: Церковно-научный центр «Православная Энциклопедия», 2014. Т. ХХХV: «Кириопасха ‒ Клосс». С. 562 ‒ 663.

27. Стуков Ф. Происхождение в Церкви Христианской мнений, противоречащих православно-христианскому учению о вечности мучений, их сущность и влияние на раскрытие этого учения. Казань: Типография Университета, 1893. 160, [II] с.

28. Фокин А. Латинская патрология. М.: Греко-латинский кабинет Ю. А. Шичалина, 2005. Т. I: Период первый. Доникейская латинская патрология (150 – 325 гг.). 368 с.