Синтез богословського вчення про ікону у творах преподобного Іоана Дамаскина
12.12.2024 2025-02-13 11:19Synthesis of the Theological Doctrine of the Icon in the Works of St. John of Damascus
Вікторія Головей
Доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри культурології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки / професор кафедри церковно-історичних та гуманітарних дисциплін Волинської православної богословської академії.
v_golovey@ukr.net | ORCID: 0000-0002-8224-5970
Номер DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2707-9627-2020-8-72
VB. – № 8, 2020. – С. 49-62
Анотація
Теоретична спадщина Іоана Дамаскина до сьогодні привертає увагу дослідників, оскільки його твори мали суттєвий вплив не тільки на розвиток богословського дискурсу Східної і Західної Церков, але й на подальший розвиток теорії і практики іконошанування. Одним із дискусійних залишається питання, які ж саме богословські та філософські ідеї стали структурною основою розробленої ним апології ікони. Метою нашої статті є дослідження теоретичного підґрунтя богословського вчення про ікону преподобного Іоана Дамаскина. Проаналізовано найважливіші структурні елементи теорії ікони, їхній догматичний фундамент, а також філософські й богословські ідеї, що стали основою розробленого ним вчення. У підсумку обґрунтовано, що Іоан, спираючись на ґрунтовну філософсько-богословську традицію і Церковне передання, суттєво поглиблює теорію образу. За Дамаскином, образи – не тільки посередники, що забезпечують зв’язок між духовним і матеріальним, Божественним і людським, а й повноважні репрезентанти Божественного Слова, сповнені благодаті, які відкривають людині шлях до спасіння. Богослов обумовлює значення і вшанування іконописного зображення передусім його причетністю до буття архетипу, а не тільки відношенням подібності між образом і першообразом. Такі важливі складові його вчення про ікони, як апологія матерії та обґрунтування вшанування ікон як священних символів, у яких перебувають Божественні енергії, безпосередньо пов’язані істиною Боговтілення. Тому теорію іконошанування Іоана Дамаскина варто розглядати в ширшому контексті його христології, зокрема, діалектичного трактування парадоксальної сутності христологічного догмату про незлитність і водночас єдність двох природ – Божественної і людської. У цій аргументації він спирається на теоретичне підґрунтя, розроблене ранньовізантійськими отцями Церкви, передусім Василієм Великим і Григорієм Богословом, закріплене Вселенскими Соборами й розвинуте богословами післяхалкідонського періоду. Перспективним напрямком подальших досліджень цієї проблематики є порівняльний аналіз основних положень богослов’я ікони в теорії Іоана Дамаскина та видатних богословів післяіконоборчого періоду – Теодора Студита і патріарха Никифора.
Ключові слова: ікона, богослов’я, іконошанування, іконоборство, Іоан Дамаскин, догмат Боговтілення.
Література:
1. Аристотель. О душе // Аристотель. Собр. соч.: в 4–х тт. Т. 1. М.: Мысль, 1976. С. 371–448.
2. Головей, В. Ю. Богословський дискурс Преображення та його вплив на іконопис православної традиції // Волинський Благовісник: богословсько-історичний науковий журнал Волинської Православної Богословської Академії Української Православної Церкви Київського Патріархату / ред.кол.: протоієрей Володимир Вакін (голов. ред.) [та ін.]. Луцьк: Видавництво Волинської православної богословської академії ΈΊΚΏΝ, 2014. № 2. С. 285–295.
3. Данильян О.Г., Тараненко В.М. Філософська думка доби Київської Русі. URL: http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/4KURS/4/1/04H1R4_1.htm
4. Дионисий Ареопагит. О небесной иерархии / Пер. с греч. Г. Прохоров. // Дионисий Ареопагит. Творения. СПб.: Алетейя; Изд-во Олега Абышко, 2002. С. 37–206.
5. Іоан Дамаскин, преп. Точний виклад Православної віри / пер. на укр. мову Київської православної богословської академії під ред. Святійшого Патріарха Філарета. К.: Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 2010. URL: https://parafia.org.ua/biblioteka/svyatoottsivski-tvory/ioan-damaskin-tochnyj-vyklad-pravoslavnoji-viry/
6. Иоанн Дамаскин, преп. Три слова в защиту иконопочитания / Пер. с греч. А. Бронзова. СПБ.: Азбука-классика, 2001. 192 с.
7. Лурье, В. М. История Византийской философии. Формативный период. СПб.: Axiôma, 2006. 553 с.
8. Орецкая И. А. Иоанн Дамаскин. Православная энциклопедия. URL: http://www.pravenc.ru/text/471131.html
9. Плотин. О природе, созерцании и Едином / Пер. Ю.А. Шичалина // Философия природы в античности и в средние века. Ч. 3. / Под ред. П.П. Гайденко, В.В. Петрова. М.: ИФ РАН, 2002. С. 185–205.
10. Чорноморець, Юрій. Есенціалізм Йоана Дамаскіна. Стаття перша: вчення про структуру філософської теології. URL: https://risu.ua/yuriy-chornomorecessencializm-yoana-damaskina-stattya-persha-vchennya-pro-strukturu-filosofskojiteologiji_n43259
11. Pallis, Dimitrios. A Critical Presentation of the Iconology of St. John of Damascus in the Context of the Byzantine Iconoclastic Controversies // The Heythrop Journal. (2014). 56 (2): 173–191. URL: file:///D:/%D0%94%D0%9E%D0%9A%D0%A3%D0%9C%D0%95%D0%9D%D0%A2%D0%98/Downloads/DPallisACriticalPresentation.pdf [in English].
12. Schooping, Joshua. John of Damascus and Christian Discourse: The Dialectica Viewed as a NeoPatristic Metastructure in Light of Florovsky, Gadamer, and Ricoeur. International Journal of Orthodox Theology 7:3 (2016): 25–85. URL: http://orthodox-theology.com/media/PDF/2016.3/Joshua.Schooping.pdf [in English].