Антропологічно-есхатологічна парадигма християнських апологетів. Частина ІІ
12.12.2024 2025-02-13 11:19Anthropological-eshatological paradigm of christian apologists. Part IІ
священник Олександр Хорошко
кандидат філософських наук, завідувач кафедри практичних наук Волинської православної богословської академії.
priest.a.khoroshko@vpba.edu.ua | ORCID: 0000-0003-1341-1557
Номер DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2707-9627-2020-8-73
VB. – № 8, 2020. – С. 63-77
Анотація
Одним з головних питань, які хвилювали людство протягом всієї його історії, було питання про те, що таке є людина, яке її призначення. Залежно від відповіді отримували обриси мета і сенс життя. Протягом багатьох століть створювалися різні філософські системи, які намагалися дослідити природу людини. І всі вони були помилковими. Це пояснюється ти, що усі ці філософські системи, через вузькість мислення, не могли розглянути людину у всій її повноті. Лише з відкриттям у всій повноті Божественного Одкровення в Особі Господа Ісуса Христа стало можливим розуміння людини як створеної за Божественним задумом, що має цілком особливе призначення. Для того, щоб зрозуміти процес становлення істинного вчення про людину, потрібно вдатися до творів перших богословів християнського світу – ранньохристиянських апологетів. Вони, на відміну від мужів апостольських, які свої твори адресували переважно до християн, вели полеміку з язичницькою аудиторією, що наклало відбиток на коло розглянутих ними проблем. Головним завданням апологетів було розкриття основних істин християнства – істина буття Божого, істина безсмертя душі людини і істина Божественного Одкровення, оскільки саме ці положення становлять основу християнської релігії. Апологети формували нову, християнську культуру з її абсолютно особливою антропологією та есхатологією. Таким чином, будучи в багатьох питаннях першопрохідцями, вони проклали шлях для подальшої християнізації еллінізму і формування цілісної системи християнського богослів’я. В статті простежена специфіка становлення святоотцівського вчення про людину, мету її життя на землі та загробне існування на основі творів ранньохристиянських апологетів ІІ – ІІІ ст. Зважаючи на обсяг статті, автор вдався до її умовного поділу на три частини. Подана друга частина присвячена розгляду питань, що стосуються есхатології, яка займає у богослів’ї християнських апологетів центральне місце.
Ключові слова: антропологія, людина, створення, призначення, душа, дух, образ і подоба Божа, гріхопадіння, спасіння.
Література:
1. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту: В українському перекладі з паралельними місцями / Переклад Патріарха Філарета (Денисенка). К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. 1407, [8] с.
2. Апологети: збірка писань древніх християн апологетів у перекладі на українську мову / під ред. Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета; [пер. та передм. до книг прот. Костянтина Лозінського, Андрія Хромяка та Костянтина Москалюка ; автор вступ. ст. Олександр Мирончук]. К.: Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 2010. 590, [2] с.
3. Ипполит Римский, сщмч. О Христе и антихристе. СПб.: Библиополис, 2008. 400 с.
4. Ириней Лионский. Против ересей. Доказательство апостольской проповеди / Пер. прот. П. Преображенского, Н. И. Сагарды. СПб.: «Издательство Олега Абышко», 2008. 672 с.
5. Казаков Т. Эсхатология Тертуллиана, ее истоки и влияние на учение Западной Церкви // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна 2011. Вип. 14. С. 8‒16.
6. Макарий (Оксиюк), митр. Эсхатология св. Григория Нисского: Историко-догматическое исследование. К.: Тип. Акц. О-ва «Петр Барский в Киеве», 1914. [ХХ], 666, [8] с.
7. Ориген. О началах. Против Цельса. СПб.: Библиополис, 2008. 792 с.
8. Сильвестр (Малеванский), еп. Опыт православного догматического (богословия с историческим изложением догматов): в 5 т. К.: Типография Императорского Университета Св. Владимира, 1897. Т. 5. [VII], 499 с.
9. Ткаченко А. Ипполит Римский. Эсхатология // Православная энциклопедия / Под ред. Патриарха Московского и всея Руси Кирилла. М.: Церковно-научный центр «Православная Энциклопедия», 2011. Т. ХХVI: «Иосиф I Галисиот ‒ Исаак Сирин». С. 219‒220.
10. Якимова Е. Проблема эсхатологии в святоотеческой традиции: от Иринея Лионского к Иоанну Златоусту // Гуманитарные ведомости ТГПУ им. . Н. Толстого. Тула: Тульский государственный педагогический университет им. Л. Н. Толстого (ТГПУ), 2013. № 3 (7), октябрь. С. 166-174.
11. Atzberger L. (1896). Geschichte der christlichen eschatology innerhalb der vornicänischen Zeit. ‒ Freiburg im Breisgau: Herdersche Verlagshandlung.