Номер DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2019-7-61

VB. – № 7, 2019. – C. 243-262

Анотація

Відомий як активний церковний діяч свого часу, багатоплідний письменник-видавець, ктитор духовних шкіл, зрештою місіонер і просвітитель народів Сибіру святитель Іоан (Максимович) ще однією гранню свого таланту залишається не оціненим по достоїнству. А це його вміння досягати успіху на церковно-дипломатичній ниві, про яку доречно згадати саме тепер, коли українській православній церковній дипломатії, навіть після отримання Томосу про автокефалію від Константинопольської ЦерквиМатері, ще дуже і дуже багато потрібно потрудитися для гідного загальноцерковного сприйняття Православної Церкви України. У статті проаналізований життєвий шлях відомого ієрарха з позиції його церковних трудів, що показують його як здібного до ведення перемовин на різного роду рівнях. Це стосується діяльного відстоювання ним інтересів Києво-Печерської лаври у скрутні часи її історії, розбудова лаврської «філії» – Свенського Свято-Успенського (Новопечерського) Брянського монастиря. Окремо стоять ті контакти, які провадив на Ченігівській та Тобольській кафедрах, як правлячий архієрей. Починаючи з самого соборного призначення керуючим на древню кафедру та подальша єпископська хіротонія одразу ж в архієпископи (фактично прирівнюючись до митрополита) – все це та багато іншого підтверджує заслужену ним особливу повагу до себе. Як результат відповідності його церковних заслуг – плідна міжнародна діяльність не лише на рівні Київ-Москва («Малоросія»- Росія), але й у взаєминах з монастирями Афону, Єрусалима та Синаю, а також організація православної місії в Китай. Ще чекають на свого уважного дослідника інші сторони життєвого шляху святителя Іоана (Максимовича), зокрема його славетний рід, праці на духовно-педагогічній ниві, перекладацько-видавнича діяльність, літературна творчість, стосунки з відомими історичними постатями сучасників (як з духовенством, так і з світськими), не говорячи вже про богословський спадок.

Ключові слова: церковна дипломатія, міжнародна діяльність, Києво-Печерська лавра, місія, святитель, Іоан (Максимович) Тобольський.

Література:

1. Грамота Петра І Черниговскому архиепископу Иоанну Максимовичу [об измене Мазепы и избрании нового гетмана] / Сообщ. Милорадович // Киевская старина. 1884. № 8. С. 747–748. 

2. Дело по доносу Брянского Свенского монастыря келаря Пафнутия с братиею на наместника тамошнего Иоанна, о делаемых им неприличных иноческому чину поступках, разорении монастыря и проч. №19. 1682 июня 30 – 1683 февраля 28 // Дополнение к актам историческим, собранные и изданные Археографическою комиссиею. Т. Х. СПб.: Тип. Эдуарда Праца, 1867. 516 с. 

3. Надпись, бывшая на гробе Святителя Иоанна Максимовича, Митрополита Тобольскаго и Сибирскаго // Тобольские Епархиальные Ведомости. 1916. №22. 8 июня. Отдел неофициальный. С. 364 – 366. 

4. Письмо Иоанна Максимовича, наместника новопечерскаго, Иоакиму, патриарху московскому, по возвращению из Москвы, с благодарностью за благосклонность патриарха. № LXI// Архив Юго-Западной России, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе (АЮЗР). Ч. 1. Т. 5. К.: В Губернской Типографии, 1872. С. 227 – 228. 

5. Письмо Мелетия Вуяхевича, архимандрита Киевопечерской лавры, патриарху Адриану, с уведомлением о том, что он, архимандрит, не имея возможности лично явиться к патриарху, посылает вместо себя в Москву Печерских братий, и просьбою прислать ему с ними утвердительную грамоту на звание архимандрита Киевопечерской лавры. 1693 г., января. № СХV. // АЮЗР. Ч. 1. Т. 5. К.: В Губернской Типографии, 1872. С. 364 – 367. 

6. Письмо патриарха Адриана Мелетию Вуяхевичу, архимандриту Киевопечерской лавры, по поводу его вопросов о печатании книг в лаврской типографии. 1693 г., февраль.№ СХVII // АЮЗР. Ч. 1. Т. 5.– К.: В Губернской Типографии, 1872. С. 371 – 373. 

7. Письмо патриарха Адриана Мелетию Вуяхевичу, с извещением, что просимая им утвердительная грамота на звание архимандрита Киевопечерской лавры, ему посылается. 1693 г., февраля 11. № СХIХ // АЮЗР. Ч. 1. Т. 5. К.: В Губернской Типографии, 1872. С. 380. 

8. Письмо патриарха Иоакима Варлааму Ясинскому, архимандриту Киевопечерской лавры, по поводу дела о утверждении лавры ставропигиею московскаго патриарха и о других делах. 1688 г., июля 9. № LXXII // АЮЗР. Ч. 1. Т. 5. К.: В Губернской Типографии, 1872. С. 259–260. 

9. Проїжджий лист Івана Самойловича в Москву казнодію і писарю києвопечерського архімандрита Інокентія Гізеля Іванові Максимовичу та Івану Армашенкові. ЦДІАК України. КМФ-7. Оп. 3. Спр. 381. Фотокопія з оригіналу. // Універсали Івана Мазепи (1687-1709) / Упорядн.: І. Бутич, В. Ринсевич; Ред. кол.: П. Сохань (голова), Г. Боряк, В. Брехуненко, І. Бутич, Д. Бурім, І. Гирич, Я. Дашкевич, О. Купчинський, О. Маврін, Ю. Мицик, О. Музичук, О. Романів, В. Смолій. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; Наукове Товариство імені Шевченка; Центральний державний історичний архів України. Ч. ІІ. Київ; Львів: НТШ, 2006. 799 с. (Універсали українських гетьманів. Серія І). С. 498. 

10. Ход дела о поставлении в архиепископы Черниговские Иоанна Максимовича, после смерти Феодосия Углицкаго. 1697 г. № CXLIII // АЮЗР. Ч. 1. Т. 5. К.: В Губернской Типографии, 1872. С. 436–437. 

11. Абрамов Н. Иоанн Максимович, митрополит Тобольский и всея Сибири. СПб., 1850. 17 с. 

12. Абрамов Н. Иоанн Максимович, митрополит Тобольский и всея Сибири. 1711– 1715 г. // Странник. 1863. Т. 2 (май). Отд. 1. С. 71 – 87. 

13. Амвросий (Орнатский), архим. История российской иерархии, / Собранная Новгородской семинарии ректором, и богословии учителем, Антониева монастыря архимандритом Амвросием. Ч.2.: [Всеобщее введение в историю монастырей грекороссийския церкви / Евгений (Болховитинов).: О российских лаврах; О ставропигиальных монастырях]. М.: при Синодальн. Типографии, 1810. [4], III, [1], III – CXLIX, [2], 658, 5, [1] с. 

14. Бусыгин В. В., прот. Борис Пивоваров. Иоанн (Максимович Иван). Биография. Почитание // Православная энциклопедия. М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2010. Т. 23. С. 219 – 223. 

15. Величко, Самоил. Летопись событий в Югозападной России в XVII веке: [в 4 т.]. К.: Врем.комис. для разбора древ. актов, 1848 – 1864.: Летопись событий в ЮгоЗападной России в XVII веке: Летопись Самоила Величка.Т. 2: Повествования летописная о малороссийских и иных отчасти поведениях собранная и здесь описанная. К.: в Лито-Тип. Заведении Иосифа Вальнера. – 1851. 612, XVII, III c. 

16. Евгений (Болховитинов), митр. Описание Киево-Печерской Лавры: с присовокуплением разных грамот и выписок, объясняющих оное, также планов Лавры и обеих пещер. – 2-е изд., исправл. и умнож. К.: В тип. Киево-Печер. Лавры, 1831. [1], 366, [6] c. 

17. Зверинский В. В. Материалъ для историко-топографического изследования о православныхъ монастыряхъ въ Российской империи. Т. I. Преобразование старыхъ и утверждение новыхъ монастырей съ 1764-95 по 1 июля 1890 г. СПб.: тип. В. Безобразова и комп., 1890. С. 222 (№ 420). XVIII, 294 c. 

18. Кагамлик Світлана. Києво-Печерська лавра в українсько-китайських релігійних взаєминах XVIII ст. (публікується за вид.: Східний світ. 2003. № 2) // Хроніка 2000. 2010. Випуск 1 (83). Кетяг калини і цвіт сливи: Україна – Китай. С. 178-197. 

19. Календарь Черниговской губернии на 1891 год. Чернигов: Типография Губернскаго Правления, 1890, отд. 2. 317, V с. 

20. Николай (Адоратский), иером. История Пекинской духовной миссии в первый период ее деятельности (1685-1745): Исслед. иером. Николая (Адоратского), смотрителя Херсонского духовного училища. Казань: Тип. Имп. Ун-та, 1887. 165 с. «Православная миссия в Китае за 200 лет ее существования: история Пекинской Духовной миссии в первый и второй периоды ее деятельности». Православный Собеседник. 1887, февраль-ноябрь; Странник. 1887, апрель-май (первые четыре главы). 

21. Просвирнин Анатолий, прот. Свт. Иоанн, митр. Тобольский и всея Сибири, чудотворец // ЖМП. 1976. № 5. С. 57 – 58. 

22. Россейкин Ф. М. К жизнеописанию свт. Иоанна (Максимовича) Тобольского // Богословский Вестник,1916. Т. 2. № 9. С. 140–166. 

23. Рункевич С. Г. Русские архиереи в их переписке с Петром Великим: преосвященный Иоанн (Максимович) // Странник. 1906. Т. 1. С. 41 – 48. 

24. Святитель Иоанн Тобольский в Брянском Свенском монастыре (1681 – 1895) // Орловские епархиальные ведомости. 4 ХII. 1916, № 48 – 49, отдел неофициальный. С. 914 – 920. 

25. Соловьёв Ю.П. Святитель Иоанн Максимович // Вопросы истории. 2013. № 2. С. 122 – 133. 

26. Соловьёв С. М. История России с древнейших времён: в 6 кн. Книга третья. Т. XI-XV. СПб.: Товарищество «Общественная польза», 1851 – 1879. – 1580 стб. 

27. Филарет (Гумилевский), архиеп. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Кн. 2. Черниговский архиерейский дом, духовная семинария и училища. Чернигов: [б. в.], 2009. 240, [1] с. Вих. дан. ориг.: Черниговъ: Губернская типографія, 1873. 

28. Харлампович К. В. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь. Т. 1. Казань: кн. маг. М.А. Голубева, 1914. XXIV, 878, [1], LXVI с. 

29. Шевчук В. Українські родинні хроніки // Неопалима купина. – 1995. – № 1 – 2. – С. 155 – 157. 

30. Юрьевский А., прот. Къ жизнеописанию святителя Иоанна Максимовича. // Труды Киевской Духовной Академии. 1916, № 5/6 (май-июнь). С. 62 – 94.