DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2707-9627-2025-13-181

Волинський благовісник. № 13. 2025. С. 279-292.

Анотація

Метою статті є вивчення специфіки використання та символіки хрещатого німбу в українській іконографії.

Методологічну базу дослідження складає поєднання аксіологічного, функціонального, культурологічного та порівняльного методів.

Питання еволюції хрещатого німбу в українській іконі поки що не привертало увагу дослідників. Хоча вітчизняні науковці вже створили компендіум праць щодо української іконографії, але тут зазвичай у фокусі уваги знаходяться або творчість окремного іконописця (регіону), або загальна історія розвитку іконопису.

У статті розглянуто історію виникнення т. зв. хрещатого німбу на іконах Ісуса Христа. Автор демонструє, що не слід зводити його ґенезу до античних джерел, оскільки священне сяюче коло в мистецтві відоме з часів палеоліту. При цьому феномен німба не пов’язаний однозначно з солярним культом, а має давньосхідне походження.

Християнська догматична традиція внесла в хрещатий німб Христа грецизований старозавітний титул «Сущий», що мало свідчити про нерозривну єдність Сина й Отця, і це у візантійській традиції набуло статусу канону. Однак в українському іконописі від епохи Ренесансу починається руйнація цього канону й заміна його сяючим колом чи променями в дусі західної традиції. У православному українському іконописі поступово замість хрещатого німбу поширюється зображення просто круглого сяйва. У Новий час контамінація православної та візантійської традицій призводить до сумнівних художніх експериментів, коли, наприклад, німб пишеться не золотом, а звичайними фарбами, які інколи майже зливаються з тлом. В епоху бароко грецькі літери на німбі частково можуть зникати, замінюючись короною. Подібні тенденції свідчать про модифікації візантійського канону та вплив західної іконографії на українську. Це призвело до функціонування різних типів німбу Христа в іконах Нового часу, що спостерігається по сьогодні.

Ключові слова: хрещатий німб, іконографія, візантійська традиція, модифікація канону.

Література:

1. Aleksandrovych, V. (1995). Ukrainian painting of the 13th-15th centuries. Lviv: [b.v.] [in Ukrainian].
2. Helitovych, M. (2005). Ukrainian icons “Christ in Glory”. Lviv: Drukarski kunshty [in Ukrainian].
3. Kosiv, R. (2018). The image of Christ in the iconostases of 1670–1760 by masters from the town of Rybotychi in Nadsiannia. Narodoznavchi zoshyty, 6(144) .
4. Lazor-Skop, L. (1997). New data on the artistic life of the Drohobych icon painters of the 16th-18th centuries. Sakralne mystetstvo Boikivshchyny. Naukovi chytannia pamiati Mykhaila Drahana. Drohobych: Vidrodzhennia [in Ukrainian].
5. Markovych, K. (2017). Icon painting of Western Ukraine in the 16th – early 17th centuries. Lviv: Drukarski kunshty [in Ukrainian].
6. The oldest icon of Ethiopia may have originated from Italy (n.d.). Retrieved from [https://supportyourart.com/news/najstarisha-ikona-efiopiyi-mozhlyvo-pohodyt-z-italiyi/] [in Ukrainian].
7. Skop-Druziuk, H. (1997). Iconographic features of “The Holy Face” icons in the work of Jov Kondzelevych. Volynska ikona: pytannia istorii vyvchennia, doslidzhennia ta restavratsii. Dopovidi ta materialy IV naukovoi konferentsii. Lutsk [in Ukrainian].
8. Skop, M. (2020). Ukrainian icons “The Holy Face” of the 15th-16th centuries: artistic features and semantics. Narodoznavchi zoshyty, 3(153) .
9. Stepovyk, D. (2004). History of Ukrainian icon painting of the 10th-20th centuries. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].
10. How the Ascension of Christ was depicted in ancient Ukrainian icons. (n.d.). Retrieved from [https://galinfo.com.ua/news/yak_zobrazhaly_voznesinnya_hrysta_na_davnih_ukrainskyh_ikonah_386054.html].
11. Didron, A. N. (1851). Christian Iconography: Or, The History of Christian Art in the Middle Ages. Transl. by Ellen J. Millington. London: H. G. Bohn, York Street, Covent Garden [in English].
12. Magalis, E. (2005). Nimbus. L. Jones (Ed.), Encyclopedia of Religion. Thomson Gale, p. 6624 [in English].