Становлення Української Православної Церкви в Західній Україні в умовах її традиційного зросійщення і спроб полонізаційної асиміляції українського населення (1924 – 1936 рр.)
12.12.2024 2025-02-13 11:25Formation of the Ukrainian Orthodox Church in Western Ukraine in the conditions of its traditional russification and attempts of polonization of the ukrainian population (1924 –1936)
Становлення Української Православної Церкви в Західній Україні в умовах її традиційного зросійщення і спроб полонізаційної асиміляції українського населення (1924 – 1936 рр.)
Петро Яроцький
доктор філософських наук, професор, провідний науковий співробітник відділу релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України
Номер DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2707-9627-2021-9-103
VB. – № 9, 2021. – С. 213-221
Анотація
Надзвичайно плідний процес становлення національно-культурної і релігійної ідентичності українців, своєрідним піком якого стала діяльність української громадськості в імплементації ідей Української Православної Церкви, відбувся 5-6 червня 1927 р. в Луцьку під час з’їзду української патріотичної інтелігенції і духовенства. Ця подія дала могутній поштовх для консолідації українців у Західній Україні і відходу від зросійщення та спольщення Православної церкви й набуття нею національно-релігійної ідентичності. Чому б не використати цей досвід у сучасному процесі утвердження і всеукраїнського поширення помісної автокефальної Православної Церкви України? Відповідь на це питання стає зрозумілою і актуальною для сучасності з урахуванням таких історичних особливостей. У Західній Україні під владою II Речі Посполитої в передвоєнний період (1919-1939 pp.) Православна Церква була об’єктом впливу різних чинників – польських державно-політичних, традиційних російських і патріотичних українських. По-різному уявляли характер майбутньої Православної Церкви всі три названі сторони впливу. Концепція єпископату Православної Церкви полягала в тому, що Церква має бути за своїм характером традиційно російською, а її устрій – синодально-консисторським. Концепція польської державної політики щодо Православної Церкви надавала польського характеру її автокефальному статусу, отриманого в 1924 р. і цілком підпорядкованого польській владі, яка в релігійному контексті намагалася реалізувати свої політичні цілі щодо національних меншин – української, біло- руської, російської. Українські чинники обґрунтовували і намагалися реалізувати кон- цепцію Церкви, яка має бути за своїм національним характером українською, її устрій – соборним, що гарантує участь мирян в управлінні нею. Прибічником цієї принципової моделі діяльності Православної Церкви в Польщі був один із ідеологів і провідників цієї концепції – Арсен Річинський.
Ключові слова: Православна Церква, національно-культурна, релігійна ідентичність, Луцький церковний з’їзд, Арсен Річинський.
Література:
- Wlasowski Y. Narys istoryii Ukrainskoyi Pravoslawnoyi Cerkwy w 4 tomach [Essay of the history of the Ukrainian Orthodox Church in 4 volumes]. K.,1998 [in Ukrainian].
- Riczynskiy A. Na maniwchiach [On the tricksters]. Nowograd-Volynski, 1932. S. 7 [in Ukrainian].
- Riczynskiy A. Problemy ukrainskoi religiynoi swidomosci [Problems of the Ukrainian religious conscience]. Ternopil, 2002. S. 448 [in Ukrainian].
- Yarotskyi P. Istoria Pravolwnoi Cerkwy w Ukraini [History of the Orthodox Church in Ukraine]. K., 1997. S. 297 [in Ukrainian].