Кризовий стан сучасного інституту шлюбу і сім’ї та примат інноваційної «теології жінки» як засіб подолання цієї кризи і реформування церкви
12.12.2024 2025-02-13 11:22The crisis of the modern institution of marriage and family and the primacy of innovative «women’s theology» as a means of this crisis overcoming and reforming of the church
Кризовий стан сучасного інституту шлюбу і сім’ї та примат інноваційної «теології жінки» як засіб подолання цієї кризи і реформування церкви
Петро Яроцький
доктор філософських наук, професор, провідний науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.
Номер DOI: http://doi.org/10.33209/2519-4348-2707-9627-2020-8-91
VB. – № 8, 2020. – С. 369-380.
Анотація
У статті на базі цінності людської особистості й принципу милосердя, запропонованих папою Франциском, досліджуються загрозливі для сучасного функціонування Католицької церкви в умовах глобалізації і секуляризації проблеми шлюбу і сім’ї, які були поставлені на обговорення і прийняття відповідальних рішень Надзвичайним Синодом єпископів Католицької церкви в 2014-2016 рр. у Римі, який охарактеризував різноаспектні вияви кризового стану сучасного шлюбу і сім’ї, що практикуються особами, які раніше були вінчані церковним шлюбом, потім розлучилися і повторно одружилися, але вже поза церквою, оскільки церква не визнає таких шлюбів. У західних католицьких країнах (як, зрештою, і в православних країнах) з року в рік збільшується кількість таких осіб до 40 %. Таким чином відбувається їхнє відторгнення від церкви. Водночас легалізуються такі форми інтимного життя як конкубінат (тривале позашлюбне життя), гомосексуалізм, одностатеві шлюби, сурогатне материнство. Папа Франциск орієнтував Надзвичайний Собор єпископів на створення спеціального інституту душпастирства для таких осіб і можливість проявляти до них милосердя. З цією метою папа Франциск проголосив «священний рік милосердя» з 8 грудня 2015 р. до 20 листопада 2016 р. у контексті виявленого Ісусом Христом милосердя до грішників. Робота цього Синоду засвідчила консервативність і відсутність готовності синодальних єпископів до вирішення кризового стану сучасної сім’ї, що було оцінено папою Франциском як криза синодальності й протидія єпископів реформуванню сучасної Католицької церкви. Для подолання цих негативних чинників папа Франциск вирішив у категоричний спосіб змінити сучасний стан формування кадрів духовенства і опрацювання інноваційної «теології жінки», яка стала б визначальним чинником реформування церкви та замінила би сучасну формацію консервативного духовенства.
Література:
1. «Relatio synodi» – Wyzwanie duszpasterskie związane z rodziną w kontekśtie ewangelizacji (2014). LOsservatore Romano. №11.
2. Obecność Papieża jest gwarancją (2014). LOsservatore Romano. №1.
3. Powołania są jak nieoszlifowany diament (2014). LOsservatore Romano. №11.
4. Jak mówić o Bogu Eurowie (2014). LOsservatore Romano. №11.
5. Mówcie jasno i słuchajcie z pokorą (2014). LOsservatore Romano. №11.
6. Савеліо Гаето. Франциск Папа: життя і виклики. – Львів: Видавництво «Свічадо», 2013.
7. Wprowadzenie do Deklaracji o wolności religijnej (1967). Sobór Watykański II.
Konstytucje, Dekrety, Deklaracje. Kraków: Wydawnictwo Pallottinum.
8. Deklaracja o wolności religijnej (1967). Sobór Watykański II. Konstytucje, Dekrety, Deklaracje. Kraków: Wydawnictwo Pallottinum.
9. Необхідно відродити дух літургії // Католицький вісник. К., 2011. №2.
10. Misericordia Vultus (2015). Bulla, pro proholoshennia «Nadzyvychainoho Yuvileinoho roku Myloserdia». LOsservatore Romano. №5.
11. Будьте милосердні як Отец Небесний // L’Osservatore Romano. 2015. №3-4.
12. LOsservatore Romano. (2013). №8-9.
13. LOsservatore Romano. (2013). №10.
